Дизайн для ворожого світу: інтерв’ю із засновниками проєкту «Перемеблі»

Після початку повномасштабного вторгнення, співзасновники «Агентів змін» Андрій Батін та Юрій Грановський почали збирати дизайн-рішення, які могли б бути корисними у воєнний час. Згодом хлопці об’єдналися з Олександром Манукьянсом, засновником Manukians Studio, у проєкті «Перемеблі», і почали створювати лінійку меблів для швидкого облаштування простору.

Команда також розробила інструкції, за якими кожен може зібрати стелаж, стіл, стілець та інші предмети з доступних та недорогих матеріалів.

Ми проговорили з ними про головні принципи роботи, трансформації та майбутній потенціал «Перемеблів».

Юрій Грановський

Як усе почалося

З початком повномасштабного вторгнення ми зрозуміли, що люди змушені проводити багато часу в нових просторах, пов’язаних із війною — бомбосховищах, прихистках, на блокпостах. Нам з Андрієм здалося, що важливо допомогти зробити їх більш комфортними, облаштованими. Водночас ми побачили, що інші дизайнери теж замислюються над цим, тому вирішили об’єднати зусилля. Ми створили сторінки в Telegram та Instagram під назвою Design for Real War (Дизайн для ворожого світу), де збирали швидкі та доступні способи облаштування простору.

Спочатку публікували готові рішення, але згодом збагнули, що хочемо зробити щось самі. Проте ми з Андрієм не дизайнери меблів, тож нам потрібен був хтось із реальним досвідом — так ми запросили в команду Сашу. Уже втрьох стали думати, де втілити ідеї.

Олександр Манукьянс

Ще до війни ми часто спілкувалися з Андрієм, продумували варіанти конструкцій та матеріалів для лінійки меблів. Хотіли підготувати універсальні рішення, які можна було б використовувати в різних контекстах. Кожен з нас мав напрацювання, але ми ніяк не наважувалися запустити це в роботу. Вторгнення стало своєрідним поштовхом.

Я опинився під окупацією в Бучі, а коли виїхав звідти, мене прихистили в закинутій сільській хаті — там я на собі відчув потребу налагодити побут. У мене вже був досвід розробки проєктів з напівготових рішень, наприклад, меблі для поп-ап хабів та House of Europe Festival, тож ідеї з’явилися швидко. Я одразу став випробовувати їх та обговорювати з хлопцями. Хоч ми й перебували в різних містах, постійно підтримували зв’язок онлайн. Так усе закрутилося, а далі ми познайомилися з проєктом «Хуст Хостел».

Андрій Батін

Облаштування хостелу для вимушених переселенців

«Хуст Хостел» вирішили створити житло для вимушених переселенців — це було як ніколи на часі. Він і став тим місцем, для якого ми вперше розробили меблі. Для нас було важливо перетворити задуми на конкретні об’єкти й показати, як швидко й дешево облаштувати будь-який простір. У нас було не так багато часу, тому тут ми зосередилися на проєктуванні спільних просторів: місць для роботи, активностей та дитячої зони.

Саша: Ми розпочинали роботу над проєктом у «Хуст Хостелі» дистанційно, у нас були лише плани та фотографії, за якими ми проєктували. Згодом ми вирішили приїхати особисто, бо для дизайнера чи архітектора важливо бачити простір, з яким працюєш, — і ця зустріч породила чимало ідей.

Спершу ми хотіли створити доступні інструкції, за якими можна зібрати річ із матеріалів, які продаються в найближчому будівельному магазині. В Хусті ми мали сформувати робочі прототипи, а вже команда будівельників після нашого інструктажу продовжила б серійне виробництво та кінцеве облаштування просторів. Але все виявилося трохи не так. Проєктування поступово переросло у виробництво. Часу, щоби передати напрацювання, залишалося мало, і ми зрозуміли, що простіше закінчити все самостійно.

Тиражування стало ще одним етапом перевірки дизайну. Коли ми стали інтегрувати предмети в інтер’єр, у хостел поступово заселялися люди, тож була змога почути відгуки з перших уст. За три тижні роботи в «Хуст Хостелі» ми пройшли всі етапи: від закупівлі матеріалів до облаштованих просторів, якими вже користувалися мешканці. Думаю, це крутий результат, хоч усе спрацювало не так, як ми уявляли.

Трансформація проєкту

Андрій: Після завершення проєкту Хусті ми виклали інструкції зі створення декількох предметів у відкритий доступ. Думали: щойно поділимося ними, хтось одразу зробить за ними щось власноруч. Виявилося, не так багато людей готові на це. Комусь може подобатися і функціональність, і естетика, і ціна, але часу, навичок чи можливостей робити це самостійно немає. Водночас ми запустили виробництво лінійки на замовлення і вже кілька місяців тестуємо це рішення, зосередившись на стелажі, який можна модифікувати під конкретні потреби.

Саша: Ми намагаємося знаходити такі рішення, які кожен може перезібрати під себе. «Перемеблі» — це про залученість до створення речей. При цьому розуміємо, що не всі хочуть бути причетними до безпосереднього виробництва, і це нормально.

Юра: Людям насаджують думку, що дизайном мають займатися лише професіонали: або замовляєш дизайнера інтер’єру, або ти лох. Ми із цим не згодні. Я переконаний, що моя квартира стає моєю через осмислену взаємодію з нею. Тому «Перемеблі» — це один зі способів привласнення та опанування простору.

Ми людям нічого не нав’язуємо. Можна купити собі стелаж кольору венге в найближчому «Епіцентрі», а можна разом з нами спроєктувати стелаж під свої потреби. Це залежить від того, хто в чому бачить цінність.

Головні принципи роботи

Андрій: Ми з Юрою давно надихаємося ідеями відкритого дизайну та використовуємо їх у проєктах «Перемеблі». Ми орієнтувалися на напрацювання двох гуру відкритого дизайну Джеймса Геннессі та Віктора Папанека, викладені у книжці Nomadic Furniture.

Основні правила відкритого дизайну доволі прості: по-перше, варто ділитися тим, що робите — це як з відкритим кодом, у який кожен може залізти, вдосконалити його й передати далі. По-друге, ваші напрацювання мають бути зрозумілими будь-кому, а не лише спеціалістам. Саме це робить дизайн доступним, тоді людина може відтворювати його у власному контексті та пристосовувати до потреб, які ніхто краще за неї не знає.

Юра: Для нас «Перемеблі» — це великий експеримент. У нас не було чіткого плану чи бізнес-моделі. Ми рухаємося відповідно до принципів відкритого дизайну, але в нас немає конкретної мети — для нас важливий шлях. Ми ставимо короткострокові цілі, бо хочемо залишатися гнучкими та відкритими до світу.

Реальність набагато складніша, ніж будь-яка управлінська модель, особливо за нинішніх обставин. Наші плани — це такі собі гіпотези, які ми готові змінювати. Хочемо орієнтуватися на нові знання, які здобуваємо під час роботи, тому для нас важливий принцип learning-by-doing.

Плани

Саша: Ми відчуваємо, що маємо чимало нерозкритого потенціалу. Кожне дизайн-рішення, кожен елемент, кожна деталь — це напівфабрикати, які ще треба доварити, доробити, відшліфувати. Ми ще не протестували безліч рішень, а є ж напрями, де ми навіть не починали роботу.

Юра: «Перемеблі» — це дотаційний проєкт, ми не отримували грантів на запуск і фінансуємо його самостійно. Хочемо, щоб це змінилося, бо тоді зможемо приділяти йому більше часу та масштабуватися. Найкращий спосіб нас підтримати — замовити стелаж, але нещодавно ми також створили патреон для прямих донатів.

Ми б хотіли працювати стало, аби комерційний складник проєкту підживлював соціальний. Для нас цей проєкт насамперед про користь, але він також має генерувати прибуток, бо це одна з умов існування в сучасному світі.

Андрій: Спершу ми перевіряли соціальний, а потім комерційний напрями роботи. Тепер треба подумати, куди рухатися далі. Десь на перетині наших інтересів ми й знайдемо рішення. Складно передбачити, що із цього спрацює, але ми відкриті до нового.

Текст: Надія Червінська

Редактура: Вікторія Осіпова

Переклад англійською: Юлія Дідоха